Извиняйте, но текст на малороссийском диалекте.
http://president.pravda.com.ua/answers/4773ec553dee1/
Згадайте своє дитинство, в костюмах яких героїв ви любили бути під ялинкою?
Дякую за це запитання. Я не був оригінальною дитиною, був таким як, мабуть, всі тут присутні. В мене було декілька улюблених іграшок: дідусь Мороз із вати, пофарбований клеєм, обсипаний якимось склом. Друга іграшка, яку я хотів побачити,приїжджаючи додому, навчаючисьв інституті, -різнокольорова зірка, не червона, але характерна. Це старожитності, які я б хотів мати, щоб мої діти тежмали,але вони не збереглися. Кожен Новий рік пригадую як велике свято, як мене мама будила рано вранці, щоб я після Нового року, коли треба щедрувати-колядувати, щоб я ходив по родичам.Я завжди це робив дуже рано, коли ще було темно, щоб ніхто не побачив, що діти сільських вчителів щедрують. Нелегко було вставати. Після кожної колядки по родичах, по довірених людях, які б не могли продати у райкомі партії, приходив з подарунками - пряниками, цукерками і декількома десятками копійок. Тоді бронзові і нікелеві копійкибули. Я їх викладав на піч, рахувати ще не вмів і тішився бронзовими монетами. Мій старший брат залазив на піч, також рахував і казав: «Давай по-чесному. Ось бачиш: це золоті - жовті. Це хай буде тобі, а білі по-чесному мені». Ось цю несправедливість я пам’ятаю до сьогоднішнього дня.
Вот они, зверства кровавого режима! Маленькому Вите не разрешали иметь разноцветную звезду!
А еще старший брат забирал честно заработанное непосильным трудом. Все, что не отняли в райкоме партии проклятые москальские жидобольшевики!
Вообще, какая интересная память! Сколько раз отец из лагерей бегал - не помнит, путается постоянно. А вот копейки до сих пор помнит.
